Про українців та російську пропаганду в Чехії, а також про долю людських останків Олександра Олеся Кандиби та його дружини.

 "Для деяких чеських інтелектуалів було за честь, що в їхній країні поховані Олександр Олесь та Іван Пулюй".

Після скандального звільнення посла України в Чехії Бориса Зайчука ця країна, здавалось, пропала з радарів українських ЗМІ. Однак на початку 2017 року Чеська Республіка, хоч опосередковано, а таки увірвалася у український інформаційний простір. Створення у Празі Центру боротьби з тероризмом і гібридними загрозами (останнє читайте як "пропагандою Кремля"), поспішна публічна заява президента Мілоша Земана щодо своєї непроросійськості та справа з ексгумацією і перепохованням останків Олександра Олеся.

Аби розібратися в цих непростих питаннях, бесідуємо з Богданом Костівим, свободівцем, президентом міжнародної неурядової організації "Міжнародне об'єднання Українська Свобода" в Чехії. Пан Богдан уже 17 років має в цій країні власну справу, тому обізнаний не лише з політичною ситуацією, а й з певними аспектами ділового життя країни.

- Попри сувору міграційну політику, Чехія популярна серед українських заробітчан. Наших майже 23% серед усіх іноземців у ЧР… Що спостерігаєте?

- На мій погляд, українських заробітчан у Чехії останнім часом побільшало. Нещодавно дізнався, що Чеське консульство в Україні не встигає опрацьовувати документи. Якщо не помиляюся, для цього навіть на п'ять співробітників збільшили його штат. …У Чехію дуже важко потрапити і ще важче легалізуватися - тут неохоче приймають іноземців, стараються захищати свій ринок праці. Серед іноземців найбажаніші: медики, різноманітні науковці, ІТ-спеціалісти. Чехи насамперед хочуть бачити у себе лише висококваліфіковані кадри з потрібними в усьому світі спеціальностями.

- Що ж туди так манить наших земляків?

- Найчастіше їдуть здобувати освіту. Вона безкоштовна, якщо навчання ведеться чеською мовою. Українець, який володіє чеською, має всі шанси вступити у чеську вищу школу на державну форму навчання. Крім того, Чехія має вигідне розташування щодо України: відстань зі Львова до Праги не набагато більша, ніж з того ж таки Львова до Одеси. Людям зручно. Не потрібно бронювати квитки на переліт, можна частіше відвідувати родину, яка залишилася в Україні. На жаль, економічна ситуація в Україні спонукає людей виїжджати. Вже не раз зустрічався з ветеранами російсько-української війни, які зараз там на заробітках…

- А яке ставлення самих чехів до українців?

- Буває по-різному. Загалом ставлення покращується. Якщо ще кілька років тому нас називали русами - під один гребінець "стригли" українців, білорусів та росіян, то після Революції Гідності та початку московсько-української війни кожен чех знає, хто такий українець. Цікаво, що деякі старші чехи навіть розуміють українську.

Відверто кажучи, більшості чехів байдуже, що відбувається за їхнім кордоном. Проте є когорта свідомих, які кажуть, що українці стоять на сторожі старої Європи. Ці чехи розуміють: якщо Москва переможе, то вже не зупиниться. Проте хоч би якою була міжнародна підтримка України, ми повинні завжди пам'ятати, що у своїй боротьбі можемо покладатися тільки на себе. Якщо, не дай Боже, станеться котрий теракт десь в Німеччині чи Франції, то всі чеські медіа звернуть свою увагу туди, а про Україну взагалі забудуть. Тим паче, що наша влада афішує цей конфлікт як антитерористичною операцією (АТО), всіляко уникаючи називати його війною.

- Якої думки дотримується українська діаспора в Чехії стосовно подій, які відбуваються на їхній землі?

- Українці сильно асимілювалися в Чехії. Якщо етнічний розрив не такий чіткий, то культурний простежується вже набагато сильніше. Чинників багато. Найголовніший - зневіра. Люди їхали в Чехію з надією попрацювати, підробити та повернутися з грішми додому. Але війна, стрімке падіння гривні і, на додачу, оприлюднення е-декларацій, яке показало справжнє обличчя української влади, призвели до розчарування.

Дуже чітко розрив з українським корінням простежується в наших земляків, які переїхали в Чехію ще в 90-их. У багатьох вже власні діти. Коли ми роздаємо часопис "Свобода", то часто чуємо, як ті діти, взявши газету до рук, просять у батьків прочитати, що там написано, бо самі української уже не розуміють. Чимало дорослих, на жаль, не зацікавлені, аби їхні діти вчили рідну мову. Хочуть, аби почувалися чехами, а не українцями.

Факт: раніше в Чехії працювали дві україномовні школи. Сьогодні залишилася лише одна українська суботня школа, яку від самого початку підтримує ВО "Свобода". На жаль, там зараз навчається не більше ніж 80 дітей.

Звісно, є й інше. Коли почалися події Революції Гідності, а згодом - війна, українці-діаспоряни приходили до нас запропонувати допомогу. Свідомі українці у Чехії стараються гуртуватися. Для цього в 2007 створили у Празі міжнародну організацію за назвою "Українська Свобода" (УС) - назву, до речі, підказав Олег Тягнибок.

Організацію куруємо спільно з побратимом-свободівцем, народним депутатом 7-го скликання Богданом Бенюком. Сьогодні УС підтримує суботню українську школу в Чехії, проводить агітаційну та просвітницьку роботу. Як не дивно, але закордонні осередки ВО "Свободи" розвиваються так само, як українські. Коли "Свобода" була на піку популярності в 2012, до нас також прийшло чимало людей. Коли партійців поменшало, у Чехії відбувся аналогічний "відплив". З того часу багато людей пішло, інші зайняли їхнє місце, але "кістяк" організації залишився. Це нормально - кількість перейшла у якість.

- 1 січня 2017 року в Празі розпочав роботу Центр боротьби з тероризмом і гібридними загрозами. Це реакція на події в Україні чи у ЧР така серйозна ситуація з московською пропагандою та прокремлівською риторикою?

- Офіційна міжнародна позиція Уряду Чехії (мова про Vláda České republiky - вищий орган виконавчої влади Чеської Республіки, - ред.) - проукраїнська. Уточню, навіть не стільки проукраїнська, як загальноєвропейська. Хоча Мілоша Земана і вважають прокремлівським президентом, проте в Чехії у нього не так уже й багато влади. Все вирішує уряд. Потрібно розуміти, що росіян, як класичних заробітчан, там не багато. Більшість з них мають у Чехії свій бізнес. До того ж на заході вистачає і втікачів з РФ, які не підтримують політику Путіна.

Цікавий приклад. У Чехії користуюся супутниковим телебаченням, завдяки чому маю ширший доступ до телеканалів. У списку пропонованих є російський "RT" (russia today, - ред.), проте він заблокований. У вільному доступі його не побачиш. Можна під'єднати хіба за бажанням і з доплатою.

- Гаразд. Європа нас підтримує, проєвропейський чеський Уряд нас підтримує, але ж президента проросійського вибрав сам чеський народ…

- Дійсно, Земана вважають таким собі народним президентом. Нічого дивного. Про наплив біженців він попереджав ще кілька років тому. Тоді ж він казав, що позиція Меркель стосовно біженців згубна для Європи, і лише питання часу, коли ті дійдуть до Чехії. Народ усе пам'ятає і бачить, що той мав рацію. Земан не цурається йти поміж люди, розмовляти на камеру з простими чехами. Тому підтримка у нього значна.

Проте поки Чехія входить у ЄС, її уряд виконуватиме чимало вказівок з Брюсселя. Євросоюз фінансово, у формі дотацій, серйозно підтримує ЧР. Тому чеський Уряд чимало рішень не може ухвалювати самостійно.

- Чому так сталося з могилою Олеся?

- Для деяких чеських інтелектуалів було за честь, що в їхній країні поховані Олександр Олесь та Іван Пулюй. Крім того, в Чехії спочиває легенда української громади пані Павліна Беноні, багаторічний політв'язень сталінських концтаборів, ветеран УПА та довголітній член ОУН. Усі ці імена - наша національна пам'ять, яку потрібно оберігати всіма силами. Тому ситуація з Олесем всіх дуже засмутила.

Питання стосовно місця на Ольшанському кладовищі у Празі, де він був похований, ще до того було на слуху. Насправді там не така вже й велика сума була потрібна, аби утримувати могилу. Здається, оренда на 10 років коштує 20 тисяч чеських крон (приблизно 21 850 грн за курсом НБУ, - ред.). Однак не можна, аби ці могили оплачували приватні особи. За чеським законодавством, якщо вони платять, значить саме вони є власниками того місця на кладовищі і можуть самі вибирати, кого там поховати. Про оплату могил видатних українців повинна дбати лише вища українська влада. Зрештою, це вже не така велика стаття витрат для державного бюджету.

Проблема в тому, що нащадки людей, які утримують могили славних українців, з часом перестають ідентифікувати себе українцями. Часто-густо вони навіть не знають, хто похований у тих могилах, за яку платили їхні діди-прадіди…

- Що зробили б з останками Олександра Олеся, якби його родина не дала згоди на їхнє перевезення в Україну, або, ще гірше, якби ніхто своєчасно так і не довідався про ексгумацію?

- За законами Чехії, якщо місце на кладовищі перестають оплачувати і знаходиться інша людина, яка це місце хоче придбати, то залишки ексгумують і повторно захороняють уже у спільній могилі. Інколи проводять кремацію - у Чехії є список місць, де дозволено розвіяння праху.

Ситуація з ексгумацією в ЧР - не рідкість. Багато самотніх людей оплачують собі місце на кілька десятків років наперед, бо знають, що коли прийде час, їхню могилу просто перекопають. Старі цвинтарі в Чехії уже переповнені. Для нових могил місця немає, тому тіло можна хіба "підховати", як у випадку з Володимиром Михайлишиним (виходець з України, що опікувався могилою Олександра Олеся до ексгумації, - ред.).

Як громада свідомих українців-діаспорян, плануємо визначитися, що робити з могилами видатних українців, які поховані в Чехії. Це питання треба врешті вирішити.

Розмовляв Ігор Хрипливий

Джерело: Газета ВО "Свобода"


Подробиці вандалізму над українськими могилами в Чехії:
http://www.ukrnoviny.cz/noviny/35-rusaci-zneuctili-ostatky-ukrajinskeho-spisovatele-v-praze-rabovani-ukrajinskeho-hrobu

В Україні перепоховали Олександра Олеся: http://www.ukrnoviny.cz/noviny/47-v-ukrajine-prepochovali-oleksandra-kandybu